Адгезія — це фізична властивість зчеплення різнорідних рідких або твердих тіл у місцях контакту їхніх поверхонь. Адсорбційна теорія адгезії пояснює це явище міжмолекулярним притяганням, що попередньо дифундувало в обидва боки, забезпечуючи й цілісність речовини (когезію). Зчеплення двох поверхонь може мати хімічну, електричну, магнітну природу, зумовлюватися суто механічною взаємодією поверхонь або визначатися всіма цими чинниками. Річ у тім, що на мікроскопічному рівні гладка поверхня зовсім не гладка, а має безліч нерівностей, западин, мікротріщин тощо. Отже, зчеплення між двома нерівними поверхнями незначне, і через це адгезія виявляється незначною. Зчеплення поверхонь можна збільшити, ввівши між ними прошарок зв'язувальної речовини — адгезиву.
Адгезивами (субстратами) є багато речовин. Навіть вода, змочуючи поверхні, поліпшує контакт між ними. Однак як адгезив воду не використовують — у рідкому стані вона швидко випаровується й має низький опір зсуву. Ефективними адгезивами для металів слугують припої (хоча їх не завжди вважають адгезивами в прямому значенні слова).