Бутові фундаменти
Для влаштування бутових фундаментів використовують каміння твердих гірських порід, які мають опір стиску не нижче 100 кг/см.кв. Перед такими породами безсилі час і ґрунтові води. Історія зведення бутових фундаментів сягає корінням далеко вглиб віків. Цей тип фундаментів застосовували під час будівництва фортець, захисних стін, замків та інших споруд із важкими стінами з каменю й цегли. Перевагою бутових фундаментів є можливість використання місцевих матеріалів, які отримують під час розробки гірських порід. До недоліків таких фундаментів належить трудомісткість кам'яної кладки, за якої можливість механізації процесів практично зведена до нуля. Несуча здатність кам'яної бутової кладки досягається правильним підбором каміння й розчинів, дотриманням технології укладання каміння, вірним розрахунком ширини та висоти кладки.
Бутову кладку ведуть по піщаній посі завтовшки 10–15 см. Для бутової кладки використовують рване каміння, яке отримують під час вибухових робіт. Найкраща форма каміння — посяста, тобто коли каміння має дві приблизно паралельні площини. Їх укладання ведуть на цементному розчині «під лопатку» з повним заповненням швів. Товщина швів кладки має бути мінімальною (10–15 мм), оскільки за товстих швів каміння осідає, і кладка з часом руйнується. До початку кладки каміння очищають від пилу та бруду й змочують водою. Для того щоб досягти мінімальної товщини швів і якісної їх перев'язки, каміння має мати різні розміри. Однак, з огляду на те, що всі роботи виконуються вручну, вага окремих каменів не повинна перевищувати 30–40 кг. Важче каміння важко встановити по місцю вручну. Перший (нижній) ряд, кути та місця перетину стін викладають із каміння великих розмірів так, щоб воно лежало якомога стійкіше. Для цього кожен камінь доводиться кілька разів перевертати, доки не буде знайдено оптимальний варіант його розташування. Під нижній шар каміння розсяють шар цементного розчину, що посилить несучу здатність основи. У місцях, де каміння не вкладається на основу, виконують розщебінювання, тобто підкладають дрібне каміння у вигляді клинів. Під час розщебінювання дрібне каміння підбивають молотком чи кувалдою. Після цього ряд кладки заливають рідким розчином до заповнення всіх порожнеч. Порожнечі заповнюють дрібним камінням, вирівнюючи ряд кладки. Подальшу кладку ведуть на густому пластичному розчині з осадкою стандартного конуса 40–60 см, із підбором каміння за висотою, їх приколюванням, розщебінюванням порожнеч і дотриманням перев'язки швів. Не допускається стикання каміння одне з одним без проміжного шва. Другий і наступні ряди викладають із каміння завтовшки не більше 300 мм. Кожен наступний камінь кладуть так, щоб він якомога щільніше ліг на призначене для нього місце з мінімумом розчину. Вертикальні шви раніше укладеного каміння обов'язково перекривають каменем, укладеним зверху.
Під час кладки фундаменту в траншеях із пологими укосами між стінками траншей і фундаментом влаштовують робочий майданчик, на який камінь і розчин подають лотками чи жолобами. Робочий майданчик виконують підсипанням ґрунту, піднімаючи його в міру збільшення висоти фундаменту. У траншеях із крутими укосами робочий майданчик обладнують риштуванням, установлюючи його зі зворотного боку стінки фундаменту.
Зазвичай бутову кладку фундаментів виконують ланками, у яких провідний муляр розрівнює розчин на посі кладки, викладає метрові ряди з підгонкою каміння (обрубування), робить забутовку між верстовими рядами, розщебінює та перевіряє кладку. Підручний муляр установлює й переставляє причалки, перелопачує та розсяє розчин на посі кладки, частково підбирає й подає каміння та щебінь у межах робочого місця. У вільний час він допомагає провідному муляру розрівнювати розчин, виконувати приколювання каміння та забутовку розщебінюванням.
Під час кладки врозпір у вузькій і неглибокій траншеї ящики з розчином розташовують уздовж траншеї через 2,5–3,0 м на відстані 1,25 м від її брівки. Між ящиками складають бутовий камінь і щебінь. При цьому потрібно стежити за тим, щоб навантажені стінки котловану не обвалилися під вагою каміння й розчину. За потреби стінки котловану зміцнюють дерев'яними щитами з розпірками.