Розбивка фундаменту на місцевості
Розбивку фундаменту на місцевості починають із визначення його головних осей, під якими розуміють дві взаємно перпендикулярні лінії, точку перетину діагоналей майбутньої будівлі. Головні осі для будівель невеликої площі та простої конфігурації можна не проводити. У цих випадках одразу приступають до визначення габаритних осей. Положення осей на місцевості закріплюють тимчасовими знаками — кілками чи штирями. Після розбивки всіх основних осей тимчасові знаки замінюють постійними.
Обнісся складається з двох дерев'яних стовпів, між якими прибита горизонтальна дошка. Обнісся встановлюють з урахуванням кутів природного укосу котловану на значній відстані від його стін. На дошки переносять усі дані визначення розмірів котловану, розташування стін, їх товщини тощо. Для цього у верхню горизонтальну площину (чи грань) дошки у відповідних місцях забивають цвяхи, між якими надалі легко натягнути шнур. Верхню частину горизонтальних дощок вивіряють за рівнем. Кілки обнісся відносять на відстань не менше 1,5 м від зовнішніх граней майбутніх стін будинку, щоб під час риття котловану обнісся не було зруйновано. Якщо будівництво фундаменту передбачає риття глибокого котловану, обнісся виконують суцільним.
Осі фундаменту переносять на обнісся. Прямі кути фундаменту можна розбити за допомогою єгипетського трикутника зі сторонами, що дорівнюють 3, 4 і 5 м. За такого співвідношення сторін трикутника кут між сторонами, що дорівнюють 3 і 4 м, завжди буде прямим.
Індивідуальні забудовники для визначення прямого кута часто використовують доволі простий метод перетину двох кривих. Для отримання перпендикуляра за цим методом від точки 1 відмірюють з обох боків на прямій однакові відстані (наприклад, по 3 м). У отримані точки вбивають кілочки 2, прив'язують до них мотузку заданої довжини й описують дуги. Пряма, що з'єднує точку перетину дуг 3 з точкою 1, є перпендикуляром.
Фундамент — нижня (підземна) частина будівлі, призначена для прийняття навантажень від надземних конструктивних елементів (зокрема й власної ваги) та передачі цих навантажень на основу. Звідси випливає, що міцність і надійність фундаменту є запорукою експлуатаційної надійності каркаса будівлі. Саме поняття «фундамент» прийшло до нас із Стародавнього Риму та в перекладі з латини fundamentum означає основу, опору.
Від правильного вибору типу фундаменту, якості його проєктування та зведення залежить довговічність будівлі, а часом і безпека проживання в ній. Але вибір типу фундаменту має бути обґрунтований не лише цими параметрами. Неабияку роль відіграє й економічний бік питання. Невиправдане завищення маси фундаменту призводить до подорожчання будівельних робіт — чинник далеко не другорядний. Заниження ж несучої здатності фундаменту загрожує непередбачуваними наслідками. Навряд чи комусь спаде на думку зводити потужні монолітні фундаменти у вигляді суцільної залізобетонної плити під невеликий садовий чи дачний будиночок, виконаний у полегшеному конструктивному варіанті. І навпаки, спроби заощадити на фундаментах під час будівництва масивних кам'яних споруд дво-, триповерхового планування можуть призвести до сумних наслідків.