Керамзит — легкий пористий утеплювач, що отримується випалюванням зі спучуванням підготовлених гранул із глинистих, піщано-глинистих та інших легкоплавких сумішей. При швидкому нагріванні глина спучується за рахунок газів, що виділяються, а її поверхня оплавляється, утворюючи міцну спечену оболонку. У результаті отримуються округлі гранули з комірчастою структурою всередині та щільною кіркою зовні.
Як отримують керамзит
Виробництво будується на термічному обробленні глинистої сировини:
- підготовка та формування сирцевих гранул із глини;
- підсушування для видалення надлишкової вологи;
- випалювання в обертовій печі за температури близько 1100–1200 °C;
- спучування та спікання з утворенням пористої структури.
Закриті пори всередині гранул і забезпечують керамзиту низьку теплопровідність і малу вагу.
Фракції та форми випуску
Керамзит випускають у кількох видах залежно від розміру зерен:
- керамзитовий гравій — округлі гранули крупних і середніх фракцій;
- керамзитовий щебінь — частинки кутастої форми;
- керамзитовий пісок — дрібна фракція для розчинів і стяжок.
Вибір фракції залежить від того, де матеріал використовується — у засипці, бетоні чи стяжці.
Де застосовують
Завдяки поєднанню легкості, міцності та теплоізоляції керамзит широко використовується в будівництві:
- утеплення та засипка підлог, горищних перекриттів і покрівель;
- легкі тепло- та звукоізоляційні стяжки;
- заповнювач для легких бетонів (керамзитобетон) і блоків;
- дренаж, відсипка основ, благоустрій.
Переваги
Керамзит негорючий, екологічний, стійкий до гниття і не руйнується гризунами. Він не боїться перепадів температур, має добру паропроникність і за правильного укладання зберігає властивості десятиліттями. Мала вага знижує навантаження на конструкції, а доступна ціна робить його одним із найпоширеніших сипких утеплювачів.