Ложковий ряд — ряд цегляної кладки, в якому цегла укладена вздовж стіни довгою бічною гранню (ложком) назовні. Це один із двох основних способів орієнтації цегли в кладці поряд із тичковим рядом, і від їх чергування залежать міцність, перев'язка та зовнішній вигляд стіни.
Ложок і тичок: у чому різниця
У стандартної цегли розрізняють три грані. Найдовша бічна грань називається ложком, коротка торцева — тичком, а найширша (на яку зазвичай кладуть цеглу) — постіллю. Якщо назовні звернений ложок, ряд називають ложковим; якщо торець — тичковим. У ложковому ряду цеглини витягнуті вздовж стіни, а товщина стіни при такому ряді формується їхньою шириною.
Роль у кладці та перев'язці
Чергування ложкових і тичкових рядів забезпечує перев'язку швів — зміщення вертикальних швів сусідніх рядів відносно один одного. Перев'язка не дає швам збігатися по вертикалі і зв'язує кладку в єдиний моноліт, підвищуючи її міцність і стійкість. Ложкові ряди частіше формують зовнішню площину стіни і лицьову кладку, а тичкові періодично вводять для зв'язку шарів за товщиною.
Застосування в системах перев'язки
Ложковий ряд бере участь у більшості класичних схем кладки:
- Однорядна (ланцюгова) перев'язка — ложкові й тичкові ряди чергуються через один.
- Багаторядна перев'язка — кілька ложкових рядів поспіль перекриваються тичковим через певну кількість рядів.
- Декоративні кладки — порядок ложків використовують для створення візерунка на лицьовій поверхні.
Практичне значення
Розуміння, що таке ложковий ряд, важливе для правильного розрахунку цегли, товщини стіни та схеми перев'язки. Грамотне чергування ложкових і тичкових рядів забезпечує несучу здатність стіни, акуратний рисунок кладки та довговічність конструкції. Помилки в орієнтації цегли та перев'язці ведуть до зниження міцності та появи тріщин, тому порядок рядів задається проектом і контролюється при кладці.