Утеплення стін і перегородок
Теплозахист зовнішніх стін будинку та внутрішніх перегородок є важливим питанням. Ідеться про додаткові шари теплоізоляції з внутрішнього боку стін. Окрім того, що теплоізоляційний матеріал зберігає тепло, він ще й істотно впливає на вологісний режим стін. Установлений він може бути як на зовнішньому боці, так і на її внутрішній поверхні. Теплоізоляційний шар установлений з внутрішнього боку (+ - внутрішній бік, - - зовнішній бік). У даному випадку відбувається зміна вологісного режиму стіни.
Внутрішній шар значно легший, ніж матеріал наявного огородження, і вільно пропускає пару, що призводить до накопичення вологи в товщі стіни на межі з утеплювачем. Тому підвищується вологість стіни за одночасного зниження її температури, що сприяє утворенню конденсату на невеликій глибині від внутрішньої поверхні.
Під час влаштування пароізоляції на внутрішній поверхні стіни та утеплювача із захисним шаром на зовнішній поверхні теплозахисні характеристики огородження значно збільшуються. Щоправда, при цьому, як і в попередньому варіанті, в окремих випадках можливе утворення поверхневого конденсату на пароізоляційному шарі. Прикладом такої конструкції є цегляна стіна, пофарбована зсередини олійною фарбою та оздоблена зовні вапняною штукатуркою.
Підвищити теплозахист можна за рахунок створення в конструкції замкнутого повітряного прошарку. Якщо повітряний прошарок розташовується близько від внутрішньої поверхні, то відбувається негативна для стіни зміна температурно-вологісного режиму, тобто явище багато в чому аналогічне тому, з чим доводиться стикатися під час утеплення стіни зсередини. Влаштування з внутрішнього боку пароізоляції перешкоджає проникненню в повітряний прошарок водяної пари внутрішнього повітря та підвищує теплозахист стіни. Тому доцільно розташовувати повітряний прошарок ближче до зовнішньої поверхні стіни. Завдяки такому розташуванню заповнений повітрям, що має низький коефіцієнт теплопровідності, прошарок значно підвищує теплотехнічні якості огородження. Влаштування пароізоляції з внутрішньої поверхні стіни за наявності прошарку дозволяє не допускати зволоження конструкції зсередини та істотно підвищити її теплозахист.
Установлення пароізоляції одночасно з внутрішнього та зовнішнього боку перешкоджає висиханню матеріалу конструкції та сприяє накопиченню вологи в товщі огородження. У зв'язку з цим таке рішення неприпустиме насамперед для дерев'яних стін, а також для стін перших поверхів, де можливий підсмоктування вологи. Не даючи волозі випаровуватися ні назовні, ні всередину, пароізоляція сприяє перезволоженню матеріалу, підвищенню його коефіцієнта теплопровідності, зниженню опору теплопередачі та промерзанню стін у холодну пору року, а також ураженню грибками.
Малоудалим з теплотехнічної точки зору є й утеплення конструкції одночасно із зовнішнього та внутрішнього боку. Крім того, можливі пошкодження зовнішньої теплоізоляції призводять до того, що конструкція починає "працювати" так само, як і у випадку розташування утеплювача зсередини.
Розглянуті схематичні варіанти утеплення зовнішніх стін з урахуванням їхніх переваг і недоліків дозволили розробити конструктивні заходи, що підвищують теплозахист будинку.