Утеплення стін зсередини
Утеплення стін зсередини. Якщо спостерігається промерзання стіни в одному або кількох місцях, то стіну утеплюють з внутрішнього боку по всій її площині. Під час утворення внаслідок промерзання мокрих плям стіну утеплюють з внутрішнього боку розчином "теплої" штукатурки завтовшки 30 мм. Штукатурку влаштовують по тканій сітці, що забезпечує міцне зчеплення теплоізоляційної штукатурки.
Утеплення внутрішньої стіни доцільно проводити в межах цілої кімнати. Це перешкоджає поширенню вологи за межі пошкодженої зони. Під час утеплення стін зсередини потрібно забезпечити пароізоляцію, що захищає від зволоження парою внутрішнього повітря відремонтовану ділянку.
Під час оштукатурювання поверхні наносять по черзі три шари: обризк, ґрунт і накривку.
Обризк завжди накидають суцільним шаром завтовшки 3 - 9 мм без пропусків. Перед її нанесенням поверхні кам'яних, бетонних і дерев'яних стін добре змочують водою. Для обризку готують рідкий розчин, який під час накидання з силою вдаряється об поверхню і затікає в усі шорсткості, пори поверхні, добре зчіплюється з нею і міцно утримує на собі вагу від ґрунту та накривки.
Ґрунт утворює необхідну товщину штукатурки та вирівнює наявні нерівності. Для нього готують густий тістоподібний розчин. За великої товщини штукатурки ґрунт наносять кількома шарами по 1,5-2 см кожен, оскільки за більшої товщини він може сповзати. Якщо оштукатурюють стіни швидкосхоплювальними густими розчинами (вапняно-гіпсовими), то товщина шару ґрунту може бути більшою. Перший шар ґрунту слід наносити шляхом накидання, решту шарів - накиданням або намазуванням.
Накривку наносять на ґрунт у вигляді рідкого розчину шаром завтовшки 2-4 мм. Вона вирівнює поверхню, утворюючи гладкий шар розчину. Для накривки найкраще готувати розчин із дрібного піску, просіяного через сито з вічками 1,5 * 1,5 мм.
Під час оштукатурювання приміщень із підвищеною вологістю та зовнішніх стін використовують цементні та цементно-вапняні розчини.
Під час ремонту та утеплення невеликих ділянок штукатурний розчин можна намазувати, а не накидати. При цьому він повинен бути досить густим. Поверхні стін, що підлягають утепленню штукатуркою, перед початком робіт повинні бути добре змочені водою.
Влаштовувати штукатурку за один раз товстим шаром не можна, оскільки це може призвести до сповзання розчину. Крім того, це може призвести до утворення більшої кількості тріщин на поверхні стіни.
Якщо наносять тонкий шар розчину, то за цегляних стін його товщина повинна бути не менше 5 мм, інакше крізь штукатурку просвічуватимуть шви кладки у вигляді клітин, які залишаться навіть після фарбування поверхні вапняною або клейовою фарбою.
Під час оздоблення дерев'яних поверхонь товщина штукатурки повинна бути не менше 25 мм. Це викликано тим, що розчин наносять на прибиту до стіни дрань, яка під час жолоблення розриває тонкий шар штукатурки та утворює в ній тріщини.
Для влаштування додаткового шару зі штатного утеплювача застосовують різні плитні матеріали - полістирольний пінопласт, мінераловатні, фібролітові, деревностружкові плити, бетонні плитки. Спочатку внутрішню поверхню стіни очищають від шпалер або фарбування і дають їй просохнути. Плити можна приклеїти до поверхні складом, що складається з цементу та полівінілацетатної емульсії (яку беруть у кількості 20% маси цементу), а також бітумною мастикою, синтетичним клеєм.
Можливе кріплення плит утеплювача за допомогою дерев'яних дранок, що прибиваються до рейок, або за допомогою стрічок шпагату чи дроту, натягнутих на рейки.
Вертикальну пароізоляцію виконують із руберойду, прокладувального гідроізолу, покрівельного пергаміну, бітумної мастики. Їх наносять на плити утеплювача та рейки суцільним шаром.